Франчазі у Варшаві

В цьому циклі статей розповідаємо про власників франшизи "Супкультура" в різних містах.

Наразі про Варшаву.

????????️«Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла» у нас замість «доброго дня», ми так з послом і вітаємося». Цю історію завжди розповідав бізнес-партнер Кирила Пузенка Eugeniusz Adintsov, який відкрив першу «Супкультуру» у Польщі.

Три роки тому майже одразу після відкриття до нього прийшов посол України в Польщі Андрій Дещиця, який розповів всьому посольству, що обідати потрібно тільки супами в їстівних стаканах.

Сьогодні варшавською «Супкультурою» займаються дві українки: Anna Legutko та Tetiana Fedorets

«З червня нашим другим домом стала Панська/67 у Варшаві», – це Анна пригадує, як спочатку рік тому пожартувала, що придбає у Жені франшизу, а потім звільнилася з роботи та не думаючи придбала свій новий «суповий дім».

Анна була менеджеркою в Асоціації Польських журналістів, проектною менеджеркою в торговій палаті, вела авторську передачу на IMIRADIO та ще й водила екскурсії для туристів. За освітою вона гірничий інженер, а Таня юрист. «Ми та ще суміш», – говорять дівчата. Але найдивніше те, що заради «Супкультури» обидві власниці франшизи відмовилися від фінансової стабільності, бо щомісяця мали дуже непогану зарплатню, але отримали при цьому можливість займатися улюбленою справою та втілювати свої ідеї.

«Так, нашого Пана Посла я також чудово знаю», – посміхається Анна. Він дійсно частий клієнт у «Супкультурі», але дівчата не люблять «всіх цих поділів на знаменитих і таке там». Серед постійних улюблених клієнтів варшавської «Супкультури»:
????хлопець, який щодня приходить зі своєю собакою і їсть сирний суп (світлини собаки ми подивилися, це правда). На інший смак хлопця підмовити майже неможливо. Собака завжди чекає хазяїна біля дверей, бо знає, що трошки стаканчику залишиться;
????дві дівчини, які приходять зі своїми ложками;
????клієнтка, яка минулого тижня підкинула рецепт смачного кукурудзяного супу.

До речі, родзинка польської «Супкультури» – змішення культур. Таня та Аня багато подорожують, тому обожнюють знайомитися в кіоску з туристами. В цьому спілкуванні закладено обмін суповим досвідом. 
«Клієнти діляться рецептами, а ми допрацьовуємо», – Анна говорить що у вересні в меню буде мароканський, індійський й тайський суп. В українських містах на такі експерименти поки не наважились.

Взагалі смаки поляків відрізняються від смаків українців. У Варшаві, наприклад, обожнюють томатний суп і гороховий з майораном – тут справа в місцевих традиціях.

Крім цього, Тетяна та Анна помітили, що у Польщі надто свідомі клієнти. Іноді люди приходять із власним посудом, бо не можуть їсти супкультурний стакан. «Справа в глютені, але скоро ми презентуємо сюрприз – стакан без глютену», – діляться планами дівчата.

Вони захоплено розповідають про рідну «Супкультуру» та дуже пишаються своїми свідомими клієнтами, які знають ідею zero waste, сегрегації сміття, правильного харчування та мотивують українок до розвитку!